На дні Дніпра під Хортицею знайшли 500-річний човен

У Запоріжжі біля острова Хортиця вчені підняли на поверхню човен, якому, за попередніми підрахунками, 500 років.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Знахідку доправили до ангарів для точного визначення дати побудови човна.

Фахівці підводно-археологічної експедиції Національного заповідника "Хортиця" помітили човен у руслі Старого Дніпра ще минулого року. Відтоді вчені розпочали процес його дослідження. Весь цей час вони з’ясовували можливість підняти його на поверхню.

За словами археологів Національного заповідника "Хортиця", це так званий човен-однодеревка. Його зроблено з суцільної деревини – дуба. Довжина човна становить 8 метрів, ширина – 1 метр.

На перший погляд, вік човна може сягати 500 років. Археологи припускають, що його могли використовувати і стародавні слов’яни, тоді вік "однодеревки" може сягнути 1000 років.

Точна дата виготовлення човна стане відомою після радіовуглецевого аналізу, який триватиме близько півроку. Після того розпочнеться період дворічної консервації пам’ятки і передача її до Музею судноплавства, який розпочав роботу на острові Хортиця.

Нагадаємо, восени 2010 року на Хортиці археологи підняли з дна Дніпра "запорізький дуб" - бойовий козацький човен XVIII сторіччя.

Читайте також: "Як козаки у Дніпровському лимані воювали разом із засновником ВМФ США"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.