ЮНЕСКО насварить українську владу за забудову Києва

На 36-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО буде розглянуте питання щодо збереження об’єктів культурної та історичної спадщини Києва: Софії Київської, прилеглих монастирських споруд та Києво-Печерська Лаври.

Відповідне питання стоїть № 90 у порядку денному сесії ЮНЕСКО в розділі 7Б, який відповідає за збереження пам’яток, повідомив голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець.

Організація Об’єднаних Націй планує прийняти резолюцію про те, що найгірші прогнози ЮНЕСКО щодо Києва стали реальністю – забудовники зводять висотні будинки навіть в буферній зоні на схилах Дніпра.

За словами Бригинця, проект резолюції вселяє оптимізм, адже в ньому ЮНЕСКО поділяє страхи киян. В проекті резолюції сказано, що якщо Києвом не будуть прийняті термінові заходи щодо призупинення забудов вздовж Дніпра, то ландшафту схилів буде завдано непоправної шкоди.

 

Хоча кілька років тому на прем′єр-міністра України була покладена задача перевірити всі скандальні забудови в історичній частині міста, відповідно до чинного законодавства, на даний момент немає жодного дослідження монастирського ландшафту.

Незважаючи на неодноразові прохання, не був введений і мораторій на висотність будівель, зведених в зоні панорами схилів Дніпра. Відсутність механізмів захисту та планування досягло тривожного рівня.

На думку ЮНЕСКО, зменшити шкідливі наслідки на спадщину можна шляхом зміни пропонованих проектів забудови та знесення вже побудованих будівель.

Тому в ЮНЕСКО рекомендують офіційному Києву контролювати масштаб і дизайн проектів будівництва, розробити плани для буферних зон та навколишнього середовища, на основі ретельного аналізу.

Нагадаємо, в лютому цього року ЮНЕСКО пообіцяв звернутися до української влади за роз’ясненнями щодо незадовільного стану історичних пам’яток у Києві.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.