Київська влада хоче пішохідний маршрут схилами Дніпра. ФОТО

Столична влада хоче зробити великий пішохідний маршрут від Пейзажної алеї до Києво-Печерської лаври - щоб можна було гуляти, не спускаючись до транспортних артерій.

Про це повідомляє прес-служба голови постійної комісії Київради з питань культури і туризму Олександра Бригинця.

За словами депутата, між Володимирською гіркою, Філармонією і аркою Дружби народів хочуть побудувати міст, щоб люди, не спускаючись у підземний перехід, могли перейти з одного пагорба на інший.

"На малюнках він виглядав жахливо: це такий тарган - рівна лінія з кількома рубаними опорами, - зазначив Бригинець. - Сама по собі ідея хороша: міст дійсно потрібен, але той варіант, який поки що пропонується, навряд чи сподобається киянам. Крім естетичної непривабливості, цей міст, як і Міст кохання [над парковою дорогою - ІП], приховує в собі небезпеку суїцидів чи випадкових падінь".

Депутат стверджує, що разом із художником-монументалістом Анатолієм Гайдамакою розробив альтернативний проект мосту і цілої системи навколо нього.

 Фото: texty.org.ua

"Міст починається з краю Володимирської гірки, людина йде по дорозі і потім потрапляє в скляну трубу, куди можна зайти з будь-якої точки, тому що опори є і ліфтовими шахтами. Так над Володимирським узвозом буде відкрита чудова панорама Києва. Крім того, це пряма дорога до Дитячого театру, куди взимку досить важко підніматися дітям і дорослим. Яма між Українським домом та парком - єдина перешкода, яка розриває туристичний прохід до Лаври", - описує свій проект автор.

На його думку, найперспективніший пішохідний туристичний маршрут може починатися від Золотих воріт до Софії, далі пам'ятник Богдану Хмельницькому, Михайлівський собор, Княгиня Ольга, Володимирська гірка, Святий Володимир.

А для його продовження схилами Дніпра якраз і потрібен запланований міст.

Раніше повідомлялося, що на схилах Дніпра вздовж Паркової алеї між стадіоном "Динамо" та майбутнім вертолітним майданчиком Януковича планується будівництво двох шестиповерхових житлових будинків.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.