В Ізраїлі урочисто відкривають пам'ятник Червоній Армії. ФОТО

В ізраїльському місті Нетанья відбудеться церемонія відкриття меморіалу, присвяченого перемозі солдат Червоної Армії над нацистською Німеччиною. Вперше в пострадянській історії монумент солдатам ЧА був споруджений не в країні колишнього соціалістичного табору.

Для Ізраїлю це перший пам'ятник, присвячений солдатам Червоної армії всіх національностей, а не тільки воїнам-євреям, котрі билися проти нацистської Німеччини в рядах ЧА.

В урочистій церемонії відкриття монумента візьмуть участь президент Ізраїлю Шимон Перес, президент Росіх Володимир Путін, а також "ряд відомих політиків і філантропів", на чиї кошти було споруджено монумент.

Про участь у церемонії офіційних представників української влади не повідомляється.

"У першу чергу, цей пам'ятник висловлює сильне почуття подяки держави Ізраїль і всього єврейського народу людям, хоробро билися з нацистами, звільнили євреїв з таборів смерті і які відіграли вирішальну роль у перемозі країн-союзниць над фашизмом", - заявив президент Світового Форуму російськомовного єврейства (СФРЄ) Олександр Левін.

Монумент зведений на відкритому майданчику на березі Середземного моря, а сам меморіал складається з двох частин. Щоб вийти до білих крил (вони символізують перемогу) на майданчику, треба пройти через вузький і темний лабіринт.

Фото: Наталія Колодій

"Лабіринт розповідає про важкий і тернистий шлях до перемоги, і тільки пройшовши через нього ви потрапляєте на відкритий, залитий світлом майданчик, увінчаний крилами перемоги", - зазначив Левін.

Пам'ятник Червоній армії в Болгарії розфарбували під комікси. ФОТО

Меморіал споруджено за проектом російських архітекторів Салавата Щербакова та Василя Перфільєва і за активної фінансової підтримки СФРЄ і Російського Єврейського Конгресу.

 

В лавах Червоної Армії воювали понад 500 тисяч євреїв, понад 200 тисяч із них загинуло.

В лавах Червоної Армії воювали від 4,5 до 7 млн українців. Згідно з радянською історіографією, 2,5 млн з них загинуло. Сучасні історики схильні вважати цю цифру більшою.

Остаточний акт капітуляції у Другій світовій від імені СРСР підписав українець, генерал Кузьма Дерев'янко.

У березні 2011 року повідомлялося, що пам'ятник ЧА в Нетаньї планується відкрити до 20-річчя двосторонніх відносин між Ізраїлем і Росією.

У листопаді було демонтовано пам'ятник Червоній Армії у Варшаві.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.