На Дніпропетровщині перепоховали 205 бійців Червоної армії

На меморіальному комплексі хутора Високий у Софіївському районі Дніпропетровської області відбулося перепоховання останків 205 невідомих бійців Червоної армії, загиблих у 1943-44 роках під час визволення Дніпропетровщини.

Поховані з усіма військовими почестями останки загиблих були знайдені пошуковцями ІПО "Пошук-Дніпро" протягом минулого пошукового сезону.

Під час урочистих заходів було також відкрито пам’ятну плиту на честь воїнів Третього Українського фронту та бійців 5-го окремого штурмового батальйону, які загинули під час визволення хутора Високий.

Поіменний список бійців цього батальйону в результаті тривалої архівної роботи знайшов онук одного із загиблих Валерій Соболевський.

"Я почав шукати свого діда Захарова Дмитра Борисовича і з’ясував, що він служив у 5-му Окремому штурмовому батальйоні, який бився при визволенні Дніпропетровщини, - розповів Валерій Соболевський. - 85 бійців цього батальйону загинули саме тут, ще двоє померли від ран у госпіталі, двоє загинули у розгромленому ешелоні, понад 100 були поранені".

За словами Соболевського, поіменний список цих людей він знайшов в архівах, проте на жодному меморіалі не були викарбувані їхні імена.

Фото: ВГО "Союз "Народна пам'ять"

"Я зв’язався з пошуковцями з ІПО "Пошук-Дніпро", які й допомогли добитися того, аби імена людей були увічнені на меморіалі Хутора Високий, - сказав онук солдата. - Адже вони віддали свої життя за батьківщину та заслуговують гідного вшанування своєї пам’яті".

Як розповів Валерій Соболевський, вся ця робота тривала два роки. Разом з пошуковцями йому вдалося також знайти багатьох родичів бійців 5-го Окремого штурмового батальйону, які були присутні 20 червня 2012 року під час відкриття пам’ятної плити на меморіалі Хутора Високий.

"Ми безмежно вдячні пошуковцям за їхню нелегку роботу, адже завдяки їм ми тепер принаймні знаємо, де загинули наші рідні, яких ми багато років вважали зниклими без звістки, - сказала під час відкриття пам’ятної плити Тамара Педосенко, онучка одного з бійців 5-го окремого штурмового батальйону. - Адже людина не може зникнути, не лишивши жодного сліду".

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.