Київрада хоче меморіальну дошку актору Брондукову. ФОТО

Народному артисту України Бориславу Брондукову буде встановлено меморіальну дошку на будинку в центрі Києва.

Відповідне рішення було прийняте на засіданні комісії Київради з питань культури та туризму, повідомляє прес-служба голови комісії Олександра Бригинця.

Дошку встановлять на фасадній стороні будинку на київських Липках, де проживав актор - за адресою вул. Інститутська, 22/7.

Борислав Брондуков (1938-2004) — український актор, народний артист України. Народився в селі Дубова Поліського району Київської області. Закінчив у Києві будівельний технікум.

Працював виконробом на будівництві, потім на заводі "Арсенал", де грав у народному театрі. Там його побачив ректор Театрального інституту ім. І.Карпенко-Карого, який запропонував Брондукову вступити до інституту.

Як кіноактор Борислав Брондуков дебютував 1962 року у фільмі Сергія Параджанова "Квіти на камені".

В ролі Злодія у фільмі "Камінний хрест" (1968)

У 1968 році — нагороджений дипломом Всесоюзного кінофестивалю у Ленінграді за кращу чоловічу роль у фільмі Леоніда Осики за новелою Василя Стефаника "Камінний хрест".

В ролі інспектора Лестрейда в серіалі про Шерлока Холмса (1980)

Пізніше він знявся у понад 110 фільмах, в тому числі у стрічках "Афоня", "Осінній марафон", "Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона", "Вас чекає громадянка Ніканорова", "Будь здоровим і прощай", "Небезпечні гастролі", "Зелений фургон", "Ми із джазу".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.