РОСІЙСЬКІ ФАНИ ОБУРИЛИ ПОЛЯКІВ "ІСТОРИЧНИМ" ПЛАКАТОМ. Фото

На матчі Польща-Росія російські вболівальники розгорнули прапор з зображенням князя Пожарського, який боровся проти польсько-литовських військ у Москві. У скарзі в УЄФА Варшава назвала транспарант "екстремістським символом".

Про це повідомляє "Ґазета Виборча".

На думку польських журналістів, Росія може бути покараною за цей фанатський витвір до матчу Євро-2012.

На величезному прапорі, який накривав собою півтора сектори, була зображена "загрозливого вигляду фігура з мечем", підписана англійською "Це - Росія".

 Фото: gazeta.pl

Фігура з мечем - це князь із Нижнього Новгорода Дмитро Пожарський, керівник народного повстання, яке вигнало польсько-литовську адміністрацію і війська з Кремля на початку XVII-го століття.

Організація "Футбол проти расизму в Європі" направила в УЄФА скаргу на російський транспарант.

Данина історії: нинішній гімн РФ - дещо перероблений гімн Радянського Союзу

Розміщення на трибунах гасел і зображень, зміст яких не пов'язаний із футболом і стосується політики, заборонене.

Повідомляється, що УЄФА проведе дисциплінарне розслідування і може покарати російську футбольну федерацію.

Польські ЗМІ напередодні матчу теж не цуралися історичних паралелей. На обкладинці - тренер збірної Польщі, вдягнений в однострій часів битви під Варшавою 1920 року, коли поляки з допомогою УНР розбили більшовиків. Підзаголовок: "Чому в матчах із Росією йдеться не тільки про футбол"

Нагадаємо, у листопаді 2011 року патріарх РПЦ Кирил заявив, що перемога над поляками в 1610-их роках - те ж саме, що й перемога над нацистами в 1945-му.

Історична довідка про Дмитра Пожарського:

Внаслідок державної кризи у Московській державі, яка настала після смерті Івана Грозного, з 1605 року нею керували ставленики Речі Посполитої.

Після ряду союзницьких угод, зрад і повстань частина бояр уклала договір з королем Швеції, але їм не вдалося вибити представників Речі Посполитої (поляків, литовців-білорусів та українців) - в 1610 році вони зазнали поразки у битві під Клушиним і Москва присягнула польському королевичу Владиславу.

Москву в 1610-му переміг наш земляк із Галичини

Через незгоди серед поляків (батько Владислава король Сигізмунд ІІІ хотів, щоб титул Московського царя дістався йому, та й адміністраторами представники корони виявилися слабкими, поводячись як окупанти) у Московії спалахує народне повстання.

 Князь Пожарський (ліворуч) на картині 1850 року

В листопаді 1612 року, після кількох штурмів і боїв ополчення під керівництвом князя Пожарського захоплює Китай-Город (другу після Кремля укріплену частину міста), а наступного дня змушує польсько-литовський гарнізон Кремля капітулювати.

Як відомо, раніше посольство Польщі в Москві нагадало російським уболівальникам, що радянська символіка є забороненою в Польщі.

Учорашній матч збірних Польщі і Росії супроводжувався численними бійками і поліцейськими затриманнями.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.