Спецпроект

В Казахстані упорядковують поховання Голодомору 1930-х років

В Казахстані виявлені нові поховання жертв Голодомору.

Про це повідомляє Tengri News із посиланням на Національний архівний фонд Казахстану.

"Досі нам була відома лише четверта частина масових поховань людей, загиблих у 1930-их роки в нашій області, - зазначив представник архіву у Павлоградській області Бекмухамед Іслям. - Зараз ми підняли всі архівні документи, наші співробітники не раз виїжджали в регіони, і було встановлено місце розташування ще більше трьох десятків поховань".

За словами чиновника, зараз на кожному похованні встановлюються спеціальні таблички з пам'ятним написом.

За даними архівістів, скільки конкретно людей загинуло в роки голодомору в Павлодарській області, достеменно невідомо.

"Людей ховали у братських могилах і жодних записів тоді ніхто не вів. Тільки в Іртишському  районі знаходяться два колодязі, куди скидали померлих. За приблизними даними, в кожному з них може бути до 200 осіб", - зазначив Іслям.

Кілька місяців тому президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв повідомив, що у 2012 році країна офіційно відзначатиме 80-річчя голодомору. "Від голоду в 1929-33 роках загинуло 40% казахів", - зазначив Назарбаєв.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.