Білорусь не вважає війну з Наполеоном "Вітчизняною"

В Білорусії будуть організовані пам'ятні заходи з нагоди 200-річчя війни наполеонівської Франції проти Російської імперії 1812 року.

Про це повідомляє "Регнум" із посиланням на МЗС Білорусі.

"В цьому році виповнюється 200 років з часу подій війни 1812 року і битви на річці Березині. На території нашої країни відбулися найдраматичніші події тих часів, які потягли за собою численні жертви серед військових різних країн і цивільного населення, - йдеться в повідомленні МЗС.

За словами білоруських дипломатів, пам'ятні акції покликані "стати символом поваги до спільного історичної спадщини, примирення на європейському континенті і закликом до консолідації спільних зусиль європейських країн зі збереження миру і стабільності".

Кульмінацією пам'ятних заходів у Білорусії стане міжнародна наукова конференція "Війна 1812 року і Білорусь" на базі Білоруського державного університету. Паралельно буде організовано мітинг-реквієм на місці битви на річці Березині та театралізована реконструкція цієї битви.

Тематичні заходи та експозиції, присвячені війні 1812 року, будуть включені в програми роботи центральних музеїв і бібліотек, Національної академії наук ".

При цьому влада Білорусії уникає використання прийнятого в Росії терміну "Вітчизняна війна 1812 року".

В результаті ревізії шкільних та вузівських програм в Білорусії Наполеонівська військова кампанія в Російській імперії визначається як "війна 1812 року".

Про українського героя війни 1812 року Івана Паскевича читайте в розділі "Тексти"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.