Помер голова братства ОУН-УПА Поділля

На 83-му році життя помер Петро Касінчук — вояк Української повстанської армії, голова братства ОУН і УПА Подільського краю "Лисоня", політв’язень, співзасновник Товариства "Меморіал" ім. Стуса та учасник Української Гельсінської спілки з 1989 року.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Петро Касінчук народився 18 травня 1929 р. на Тернопільщині. Був підрайонним провідником юнацької сітки ОУН (1944—1946 рр.), політвиховником чоти, а згодом — сотні "Оселедця".

У березні 1946 року його заарештували під час збройної сутички з підрозділом НКГБ, ув’язнили у Чортківській тюрмі, а потім засудили до 15-річної каторги на Колимі.

У 1955 році Петро Касінчук повернувся на Тернопільщину. Від 1989 року — член Української Гельсінської Спілки, активіст Народного Руху України, співорганізатор Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса і його голова (1990—1993 рр.)

Кавалер ордену "За мужність" ІІІ ступеня (2007). Помер 13 травня 2012 року, похований у м. Тернополі.

У 2005 році Петро Касінчук передав до архівів збірку унікальних повстанських документів "Архів "Запорожця" - 221 документ ОУН і УПА 40-50-х років ХХ ст.: організаційна документація ОУН; документи Служби безпеки ОУН; матеріали підпільного парламенту воюючої України — Української головної визвольної ради; повстанські листівки, навчальні матеріали повстанців, а також публіцистичні і художні твори українського підпілля.

Сьогодні цей архів оцифрований ЦДВР і доступний до роботи науковцям.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.