НА ЛІТАКУ З КАЧИНСЬКИМ МОГЛА БУТИ БОМБА - СЛІДЧА КОМІСІЯ

Причиною катастрофи під Смоленськом, в результаті якої загинув польський президент Лех Качинський і ряд високопоставлених чиновників, стали два вибухи під час заходу літака Ту-154 на посадку.

Tакі висновки оголосив інженер Ґжеґож Шуладзінський на останньому засіданні парламентської слідчкої комісії, повідомляють "Коментарі" із посиланням на польський "Newsweek".

В документі зазначено, що велика кількість уламків літака і їхнє розташування на значній відстані один від одного вказують на те, що причиною катастрофи став не удар об землю, а вибухи. На думку Шуладзінського, цю версію підтверджують і фотографії з місця катастрофи.

Експерт вважає, що один вибух стався на лівому крилі, а другий повинен був відбутися в салоні, призвівши до його повного знищення.

"Сама посадка (або падіння) в лісистій місцевості, незалежно від несприятливих погодних умов і кута падіння, жодним чином не могла привести до такої фрагментації конструкції, яка була зареєстрована, - підкреслив у рапорті Шуладзінський. - Механічний удар об землю, після гальмування об дерева, не призводить до такої фрагментації конструкції".

Дослідник також поставив під сумніви тези про те, що літак зіткнувся з березою. На думку Шуладзінського, ймовірність того, що в результаті такого зіткнення будуть пошкоджені обидва об'єкти, мізерно мала. Тож, якщо дерево було зрізано падаючим літаком, то його крило повинно було вціліти.

"Підкреслюю, що це гіпотеза. Ми не стверджуємо, що це останнє слово в роботі парламентської комісії, але це єдина цілісна гіпотеза, що враховує всі відомі аспекти катастрофи", - заявив голова комісії Антоні Мацеревич.

Депутат зазначив, що рапорт буде передано в прокуратуру.

Літак польського президента Лєха Качинського Ту-154 розбився під Смоленськом вранці 10 квітня 2010 року. При посадці він зачепився за верхівки дерев в умовах поганої видимості через сильний туман. На борту перебувало 96 осіб - 88 пасажирів і вісім членів екіпажу. Ніхто не вижив.

Останні хвилини Ту-154: переговори екіпажу

У квітні 2011 року брат Лєха Качинського Ярослав заявив, що Смоленська авіакатастрофа нагадує вбивство.

У липні польська урядова комісія представила свій остаточний звіт. причин катастрофи. Експерти заявили, що польськими пілотами і російськими диспетчерами було допущено низку істотних помилок.

Згідно з висновком польських експертів, головною причиною катастрофи Ту-154 стали помилки пілотів, які в останній фазі польоту скористалися радіовисотоміром, а не барометричним висотоміром, і намагалися піти на "друге коло" в автоматичному режимі, що було неможливим на Смоленському аеродромі через відсутність там радіомаякової системи інструментального заходу на посадку (ILS).

Польська комісія також дійшла висновку, що диспетчери аеродрому дезінформували пілотів про правильність курсу і наказали припинити зниження літака надто пізно.

"Нельзя его здесь сажать..." Стенограма переговорів диспетчерів

Міждержавний авіаційний комітет Росії в січні цього року поклав всю провину за катастрофу польського урядового літака на пілотів, які нібито під тиском високопосадовців на борту намагалися посадити літак "будь-якою ціною".

Польська комісія не знайшла підтвердження інформації про те, що на пілотів чинили тиск, щоб вони саджали літак в умовах сильного туману.

Презентацію звіту Шуладзінського можна подивитися тут

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.