Андріївський узвіз руйнується - архітектори

Архітектори рекомендують якнайшвидше провести нове детальне інженерне обстеження забудови Андріївського узвозу у зв'язку з загрозою її руйнування.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець із посиланням на Київське відділення національної спілки архітекторів України, яке на прохання громадськості провело обстеження технічного стану Андріївського узвозу.

Забудова легендарної вулиці складається з будинків від початку ХІХ ст. до наших днів. Одноповерхові будівлі в стилі "типового миколаївського класицизму" зводились на високому цоколі без підвалу та на цегляних фундаментах малого заглиблення.

Згідно з актом обстеження будівель, споруди знаходяться в різних фазах руйнації, деякі в аварійному стані.

Цегляна кладка стін у незадовільному стані, присутні вертикальні та похилі тріщини завтовшки від 0,5 мм до 6 мм. Цегляний декор зберігся на 70-75%. Цегляні карнизи фасадів – на 30%.

Протягом зими-весни 2011-2012 рр. конструкції фундаментів стіни та споруди в цілому постраждали від додаткового підтоплення та зсуву ґрунтів основи. Контрольні маяки на свіжих тріщинах відсутні, динаміка їхнього розвитку не контролюється.

Архітектори настійливо рекомендують кардинально обстежити будинки: виконати детальну облікову інвентаризацію з атрибуцією архітектурних деталей, що збереглися, забезпечити виконання архітектурно-археологічного обміру деталей, які збереглися в аутентичному вигляді і будуть необхідні для виконання проектів комплексної реставрації будинків. А потім за цими матеріалами скласти реставраційне завдання.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.