Шукають волонтерів із реставрації цвинтарів

З 15 серпня по 2 вересня в сс. Притулівка і Тимків Хмельницької області силами Центру Мархоцькознавства та польського товариства "Magurycz" буде проводитись експедиція з реставрації цвинтарів.

Проект має назву "Спільна забута спадщина" і фінансований польсько-американською організацією Fundacja Wolności.

Експедиція 2012 року є другою за рахунком. Її метою є завершення реставраційних робіт на православному цвинтарі ХІХ століття у Притулівці та розпочати відновлення єврейського цвинтаря у с. Тимків.

Проект є неприбутковою добровільною ініціативою, усі роботи виконуються виключно силами польських та українських волонтерів.

Усім учасникам оплачуються кошти проїзду. Студентам робота в експедиції може бути зарахована в якості практики.

Деталі - через пошту nechitajlo@ukr.net

Реставовані цвинтарі належать до сіл "Миньковецької держави" - самопроголошеної автономії з утопічним устроєм у складі Подільської губернії Російської імперії.

Її створив на власних землях подільський поміщик Ігнатій Сцибор-Мархоцький - великий фанат просвітництва, римського права і давньогрецьких філософів. Кріпацтво серед своїх селян він скасував іще в 1795 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.