АНОНС: Лекція про "зворотню археологію" імперських храмів у Києві

Програма імені Фулбрайта в Україні та книгарня "Є" запрошують на відкриту лекцію Олени Певної "Зворотня археологія" та реставрація пам’яток Київської Русі в Україні: Приклад Кирилівської церкви в Києві".

Американський історик Річард С. Вортман у своїй книзі "Сценарії влади", присвяченій дослідженню міфів і церемоній російської монархії, назвав використання Олександром ІІІ "руського стилю" у формуванні російської царської ідентичності проявом “зворотньої археології".

Історик пояснює, що пам’ятки, завершені у цьому стилі, відроджували невидиме минуле - особливо в місцевостях, де царський уряд застосовував політику русифікації.

У доповіді на прикладі Кирилівської церкви в Києві буде розглянуто впливи царської ідеології на пріоритети і практику реставрації середньовічних пам’яток на території України у дев’ятнадцятому столітті.

Також буде простежено вплив реставрацій XIX-го століття на подальше вивчення та реставрацію мистецької та архітектурної спадщини Київської Русі в Україні.

Час і місце: 8 травня, 18:00, книгарня "Є" (Київ, вулиця Лисенка, 3).

Олена Певна – доктор мистецтвознавства, професор кафедри мистецтва та мистецтвознавства Університету Річмонда (США), авторка низки розвідок з історії мистецтва та архітектури давнього Києва.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.