Завкафедрою історії Могилянки стала Наталя Шліхта

За рішенням ученої ради НаУКМА головою кафедри історії Могилянки обрано Наталю Шліхту.

Про це "Історичній Правді" повідомили в Національному університеті "Києво-Могилянська академія".

До свого формального затвердження пані Шліхта перебуватиме у статусі виконуючого обов'язки завкафедри.

Наталя Шліхта - Ph.D., кандидат історичних наук, доцент.

Тематика наукових досліджень: церковна історія в радянській державі, історія радянського суспільства.

Сфера наукових зацікавлень: історія ХІХ–ХХ ст., передовсім історія СРСР; антропологічно орієнтована історія новітнього часу; усна історія; церковна історія ХХ ст.

Попередній керівник кафедри історії Могилянки - Наталя Яковенко - залишається професором кафедри.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.