Завкафедрою історії Могилянки стала Наталя Шліхта

За рішенням ученої ради НаУКМА головою кафедри історії Могилянки обрано Наталю Шліхту.

Про це "Історичній Правді" повідомили в Національному університеті "Києво-Могилянська академія".

До свого формального затвердження пані Шліхта перебуватиме у статусі виконуючого обов'язки завкафедри.

Наталя Шліхта - Ph.D., кандидат історичних наук, доцент.

Тематика наукових досліджень: церковна історія в радянській державі, історія радянського суспільства.

Сфера наукових зацікавлень: історія ХІХ–ХХ ст., передовсім історія СРСР; антропологічно орієнтована історія новітнього часу; усна історія; церковна історія ХХ ст.

Попередній керівник кафедри історії Могилянки - Наталя Яковенко - залишається професором кафедри.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.