Навпроти музею Булгакова хочуть збудувати 8-поверхівку

Проект будівництва готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою Андріївський узвіз,14-16 викликав обурення переважної більшості членів містобудівної ради.

Про це повідомив член містобудівної ради Києва, депутат Київради Олександр Бригинець.

За словами депутата, фахівці висувають до проекту ряд претензій.

Зокрема, висота готельної споруди дорівнюватиме 8 поверхам. Будівля займатиме 85% території виділеної земельної ділянки, в той час як в Києві як правило споруди займають 50-60%, а в багатьох європейських країнах відповідні обмеження ще жорсткіші.

"Якщо зважити, що Андріївський узвіз – пішохідна вулиця, а вузька Фролівська вулиця шириною 6 метрів залишається єдиним під’їздом до готелю на 180 номерів, то уявіть, що на нас чекатиме біля підніжжя узвозу - транспортний колапс", - наголосив Бригинець.

Він додав, що на вулиці 6-ти метрової ширини не можна маневрувати ні сміттєвозом, ні пожежною машиною.

Депутат зазначив, що 26 квітня 2012 року, на сесії Київрада скасувала рішення щодо виділення землі для будівництва зазначеного готелю, але це рішення носить символічний характер, оскільки скасування таких рішень може відбуватись тільки в судовому порядку, бо воно вже набуло чинності.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.