На Львівщині хочуть прибрати з центру пам'ятник радянським воїнам

Прокуратура вивчає рішення Турківської міськради (Львівська область) про перенесення пам'ятного знака на могилі радянським воїнам в райцентрі.

Про це "Інтерфаксу" повідомила секретар міськради Оксана Федчішак.

"Після прийняття рішення представники прокуратури приходили до нас, взяли копії рішення для вивчення", - сказала вона.

За її словами, рішення міськради було прийнято 6 квітня цього року. За нього проголосували 25 депутатів міськради.

Згідно з цим рішенням, пропонувалося "з метою впорядкування центральної площі міста перенести пам'ятний знак могили воїнів Радянської армії, розміщений на площі Ринок".

У рішенні також зазначено, що Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять" має провести дослідження можливого місця поховання воїнів Радянської армії та в разі виявлення останків провести їхню ексгумацію і перепоховати на міському кладовищі.

"Була створена ініціативна група, яка і звернулася до міськради з пропозицією перенести пам'ятник на могилах трьох воїнів Радянської армії на кладовищі, де також є могили радянських солдатів. На мою думку, люди повинні покоїться на цвинтарі, а не в центрі міста", - сказала секретар міськради.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.