Історичний Будинок Композиторів і далі руйнують - Бригинець

Руйнівники історичного будинку - пам’ятки на вул. Софіївська,16/16 (житловий будинок композиторів, де раніше розміщувався Музичний фонд України) не допускають інспекторів для перевірки стану будівлі.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець із посиланням наголовне управління охорони культурної спадщини КМДА.

Депутат повідомив, що управлінням було проведено перевірку зазначеного будинку, але доступ до його цокольного поверху, де відбувається облаштування ресторану, що руйнує будівлю, був обмежений представниками замовника робіт.

Інспекторами було виявлено проведення робіт у приміщенні, хоча дозвільна документація на проведення робіт управлінням не надавалася. Охоронний договір на приміщення цокольного поверху, де проводяться роботи, не укладався. Власника приміщення встановити не вдалося.

Тому голова комісії звернувся до прокуратори Києва з проханням вжити заходів прокурорського реагування щодо правомірності проведення будівельних робіт у будинку-пам’ятці на вул. Софіївська, 16/16.

За словами Бригинця, облаштування ресторану в будинку-пам’ятці на вул. Софіївська, 16/16 призвело до появи тріщин в будинку. Зазначений будинок є історичною та архітектурною пам’яткою з 1980 року.

У будинку жили та працювали видатні українські композитори Л. Ревуцький, П. Майборода та інші. На цокольному поверсі був розміщений Музичний фонд України та республіканське відділення Центру музичної інформації.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.