Від Мінкульту вимагають заборонити фільм “Матч”

Громадськість звернулась до міністра культури Михайла Кулиняка з вимогою заборонити прокат російського фільму “Матч” на території України.

Про це повідомляє прес-служба Спілки української молоді.

Активісти вважають, що сюжет фільму грубо перекручує історичні факти та зневажливо показує українців як націю. Зокрема, неправдиво висвітлено життя м. Києва під час німецької окупації де всі негативні герої розмовляють українською мовою та носять жовто-блакитні пов'язки. 

У сюжеті свідомо перекручені болючі для  народу теми мінування Хрещатика, розстрілів у Бабиному Яру та так званого “матчу смерті”. Показ подібних фільмів є наругою над пам'яттю про тих українців, які воювали у Другій світовій війні, стверджується у зверненні.

Для координації ініціативи була створена сторінка у Фейсбуку.

Детальніше про скандал із фільмом "Матч" читайте на ІП

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.