АНОНС: виставка, присвячена Параджанову

Сьогодні, 18 квітня о 17:00 в галереї мистецтв ім. Олени Замостян НаУКМА відбудеться відкриття другої фотовиставки проекту "Параджанов. Дотик".

Про це повідомляє "Платформа".

Масштабний проект, присвячений 90-річчю з дня народження видатного українського режисера Сергія Параджанова, передбачає низку заходів, які будуть відбуватися протягом двох років у всіх регіонах України: фотовиставки, творчі зустрічі, кінопокази.

Завершиться проект в ювілейні "параджанівські" дні у січні 2014 року в Києві.

З Україною пов’язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні він створив фільми "Наталя Ужвій", "Золоті руки", "Думка" (всі у 1957 р.), "Українська рапсодія" (1961 р.), "Квітка на камені" (у співавторстві з А. Слісаренком, 1962 р.).

Міжнародне визнання прийшло до режисера в 1964 році після екранізації повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків". Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у 21 країні світу (з них 24 – гран-прі).

Виставка презентує 67 великоформатних світлин, здебільшого ще не знайомих сучасному глядачеві. Їх створили в різні періоди життя і творчості Сергія Параджанова відомі кінооператори, режисери, фотографи: Юрій Гармаш (Україна), Вінісіо Рохас Аріас (Коста Ріка), Володимир Піка (Україна), Олексій Терзієв (Франція).

Акція проводиться за підтримки Національної кіностудії ім. Олександра Довженка, Національної спілки кінематографістів України, Державного агентства України з питань кіно.

Автор проекту – Юрій Гармаш.
Координатор проекту – Владислав Таранюк.

Виставка триватиме до 5 травня 2012 року.

Дивіться також: "Іван Миколайчук. Невідомі ФОТО"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.