Помер африканський президент - Герой Радянського Союзу

Перший президент незалежного Алжиру Ахмед бен Белла помер на 97-му році життя, повідомляє "Інтерфакс".

Ахмед бен Белла зайняв пост президента в 1962 році після визнання незалежності Алжиру і був усунений в 1965 році під час військового перевороту.

 

Бен Белла народився в невеликому селі на заході Алжиру в суфійській мусульманській родині.

 

У 1936 році вступив добровольцем у французьку армію. Служив у портовому місті Марсель. У 1939-1940 роках грав на місці центрального півзахисника за відому футбольну команду "Олімпік". Йому пропонували стати професійним футболістом і залишитися в команді, але він відмовився.

У 1940 році бен Белла знову повернувся до армії, кавалер Військового хреста. За хоробрість у боях на території Італії, отримав підвищення по службі і був нагороджений медаллю.

Відмовився прийняти звання офіцера, дізнавшись про придушення французькими військами повстання алжирців у місті Сетіф.

У 1947 році бен Белла почав підпільну боротьбу за незалежність Алжиру, очолює Фронт національного звільнення. Був обраний віце-прем'єром тимчасового уряду Алжиру.

Бен Белла був послідовником арабського соціалізму. 30 квітня 1964 року Ахмеду бен Белла було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.