Російського кіна про київський "матч смерті" в українському прокаті не буде?

Українське Держкіно тимчасово зупинило вирішення питання про прокат російського фільму "Матч" режисера Андрія Малюкова. Офіційна причина - проблема з визначенням аудиторії, на яку розрахована картина.

Сюжет фільму розповідає про так званий "матч смерті", який відбувся в Києві в 1942 році. При цьому, як повідомляє сайт "Террикон", персонажі, які розмовляють українською мовою показані активними пособниками нацистів.

Чиновники звернулися до компанії "Інтерфільм Інтернешнл" з проханням надати носій із записом прокатної версії фільму для перегляду його експертною комісією з питань розповсюдження і демонстрації фільмів. Тому, відповідно до ст. 15 Закону України "Про кінематографію" термін розгляду видачі прокатного свідоцтва перенесено на 25 днів. В українському прокаті стрічка повинна була стартувати 1 травня.

Афіша одного з футбольних матчів в окупованому Києві

Згідно з радянської легендою, "матч смерті" був так названий через те, що ряд футболістів, які до війни грали в основному складі київського "Динамо" були показово розстріляні за відмову програти зустріч.

Місце проведення легендарного матчу - стадіон "Старт", якому минулого року загрожувала небезпека зникнути, бо будівельна фірма сина Миколи Азарова мала намір побудувати комерційні об'єкти та багатоповерхові будинки.

Насправді, таких матчів між місцевими командами та збірними німецьких та угорських окупантів було кільканадцять. Футболісти "Динамо" Микола Трусевич, Олексій Клименко та Микола Коротких справді пізніше були розстріляни гітлерівцями в Сирецькому концтаборі. Але це ніяк не було пов'язано з "виграним" футбольним поєдинком.

Як "Динамо" використовують у геополітичних розборках

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.