У Луганську видадуть збірку спогадів в'язнів нацистських таборів

В обласному центрі нині живуть п’ятеро колишніх в'язнів фашистських концтаборів і 95 осіб, які мають статус жертв нацистських переслідувань.http://www.istpravda.com.ua/ed/

Збірку спогадів в'язнів фашистських концтаборів, що живуть на Луганщині, має намір видати благодійний фонд "Світло серця", повідомляє Interfax-Украина.

"Науковець Катерина Симонова зібрала унікальний матеріал - спогади колишніх в'язнів концтаборів, які дожили до наших днів. Спочатку ми планували зробити фільм, але не всі колишні в'язні погодилися розповідати про пережите перед відеокамерою. Тому буде книжка", - розповіла голова фонду Ганна Низкодубова.

У мемуарах в'язня "Бухенвальду" Георгія Волошинова про останні дні цього табору смерті, зокрема, розповідається: "В'язнів "Бухенвальду" гнали пішки до Веймара. Тих, хто не міг йти і сідав або лягав край дороги, пристрілювали та складали на віз, який везли в’язні концтабору. У Веймарі всіх посадили в товарні вагони, багато - з відкритим верхом. 5 травня ешелон приїхав до міста Терезіна, наприкінці шляху живими залишилося лише 10% ув'язнених".

11 квітня в світі відзначається Міжнародний день звільнення в'язнів концтаборів.

 

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.