Ізраїль вважає Нобелівського лауреата "колишнім пособником нацистів"

Влада Держави Ізраїль заборонила німецькому письменнику Гюнтеру Грассу в'їзд до країни за публікацію вірша про небезпеку антиіранської політики.

Це рішення було прийнято на підставі закону, що дозволяє міністерству внутрішніх справ Ізраїлю забороняти в'їзд в країну колишнім посібникам нацистів. У 2006 році Грасс зізнався, що в останні роки Другої світової війни служив в СС, повідомляє "Независимое бюро новостей" з посиланням на Associated Press.

Документ американської окупаійної адмністрації, який засвідчує службу майбутнього визначного письменника у підрозділі Ваффен СС. Фото - Getty Images

Глава ізраїльського МВС Елі Ішай заявив, що якщо Гюнтеру Грассу як і раніше хочеться поширювати свої "творіння, де він пересмикує та бреше", то він може робити це з території Ірану, де знайде "прихильну аудиторію".

 

Причиною санкцій Ізраїлю щодо Нобелівського лауреата з літератури став вірш "Про що необхідно сказати", опублікований 4 квітня в кількох світових виданнях. У ньому Грасс назвав Ізраїль "порушником крихкого миру" і закликав світову спільноту взяти під контроль не тільки іранську, але й ізраїльську ядерну програму.

 Вірш "Про що необхідно сказати" не приніс Грассу доброї преси

Твір Грасса викликав негативну реакцію як в Ізраїлі, так і на батьківщині письменника. Зокрема, як пише Suddeutsche Zeitung, міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле засудив рішення Грасса поставити Ізраїль та Іран "на один рівень в етичному плані" і назвав його вірш "недотепним і абсурдним".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.