Трапезна церква Михайлівського монастиря у поганому стані - Бригинець

На адресу комісії Київради з питань культури та туризму надійшов лист, автори якого хвилюються "очевидними руйнаціями" Трапезної церкви св. Апостола Іоанна Богослова Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Про це повідомляє голова комісії Олександр Бригинець.

"В міському і державному бюджеті немає в необхідній кількості коштів на збереження пам’яток, - зазначив депутат. - Кілька об’єктів Золотоверхого монастиря - частина яких знаходиться в муніципальній власності, а частина в державній - теж потерпають від недофінансування. Гроші необхідні для реставрації "муніципальної" дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря в київському бюджеті не знайшлось, шкода, що і в Державному немає грошей для "державної" Трапезної церкви".

Зовнішні пошкодження Трапезної церкви очевидні: тріщини фасаду та цоколю церкви, пошкодження шару тиньку, який місцями зовсім відсутній. Це підтверджують й експерти Міністерства культури України та Головне управління охорони пам’яток.

Трапезна церква є пам’яткою національного значення згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 №970 (охоронний номер №13).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.