Ватикан уперше показав унікальні архіви за 900 років

Ватиканські архіви, серед яких є судові документи у справі Галілео Галілея і папери про відлучення від церкви Мартіна Лютера, вперше виставлені на загальний огляд.

Про це повідомляє агенція France Presse.

Виставка під назвою Lux in Arcana, приурочена до 400-річчя заснування Ватиканських архівів, проводиться в Капітолійському музеї в Римі. Вона триватиме до 9 вересня.

Організатори кажуть, що ця виставка - унікальний шанс побачити колекцію документів з архівів Ватикану, які зазвичай перебувають під охороною. За їхніми словами, це перший і, можливо, єдиний раз в історії, коли артефакти покинули межі Ватикану.

 

Експозиція включає в себе в цілому сто документів, датованих XII-XX століттями, в тому числі папери із запитом про анулювання шлюбу англійського короля Генріха VIII з Катериною Арагонською і "Диктат Папи" (Dictatus Papae) - документ, що містить текст програми понтифікату Григорія VII і представляє по суті Велику хартію папства.

На виставці також можна побачити 60-метровий сувій з показаннями лицарів Ордена тамплієрів, які зазнали на початку ХIV століття у Франції суду Священної інквізиції; бюлетені голосування одного з конклавів; звіт Мікеланджело про закінчення будівництва собору Святого Петра; звинувачення Джордано Бруно у відмові від віри в Христа; критичний лист російського царя Олексія Михайловича Папі Клементу Х про дії турецького султана.

Ще за кілька років Ватикан обіцяє відкрити для дослідників секретні архіви, котрі стосуються понтифікату Пія XII. Ці документи допоможуть відповісти на питання про справжню роль папи в порятунку євреїв у роки війни.

Представники Ватикану переконані, що папери доведуть: Пій XII захищав євреїв від Голокосту, а не мовчав, побоюючись реакції Гітлера і Муссоліні.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.