Анонс: круглий стіл до 95-річчя Центральної Ради

У вівторок, 6 березня у Будинку Вчителя в Києві відбудеться круглий стіл до 95-річчя утворення Української Центральної Ради.

Організатори заходу: Національний музей історії України, Інститут історії України НАН України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Передбачається участь 40-50 учасників.

До виступів на круглому столі запрошені академік Валерій Смолій, доктор історичних наук, професор Владислав Верстюк, доктор історичних наук, професор Руслан Пиріг, кандидат історичних наук Віталій Скальський і ряд інших науковців-істориків та музейних працівників.

Обговорення торкнеться питань стану та перспектив наукових досліджень феномену Української Центральної Ради, політики пам’яті щодо подій та діячів Української революції 1917-1921 рр., аналізу окремих постатей цієї історичної доби.

Також буде представлено найновіші наукові дослідження з історії України 1917 та кількох наступних років.

Час і місце: 6 березня 2012 року об 11:00 у приміщенні Музею Української революції 1917-1921 років (Київський міський будинок вчителя, Київ, вул. Володимирська, 57, кімн. 203).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.