З МОГИЛИ БАТЬКІВ ГІТЛЕРА ПРИБРАЛИ НАДГРОБОК (фото)

Влада невеликого австрійського міста Леондінге знесла надгробний пам'ятник із могили батьків Адольфа Гітлера. Як і у випадку зі знищенням могили Рудольфа Гесса, причиною стало паломництво неонацистів.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на мера міста Вальтера Бруннера.

За його словами, це рішення прийняв один з родичів Адольфа Гітлера. Він не хотів, щоб могила стала місцем паломництва неонацистів.

 Клара (1860-1907) і Алоїз (1837-1903, до 1876-го носив материне прізвище Шикльгрубер) - батьки майбутнього фюрера. Фото: Daily Mail

Мер зазначив, що могилу Гітлерів часто відвідували неонацисти й екстремісти, які залишали на ній квіти і вигукували нацистські гасла.

 Так виглядала могила батьків Гітлера раніше. Фото: scrapbookpages.com

Нагадаємо, у липні 2011 року з тих же причин за рішенням місцевої влади Німеччини було знищено могилу одного з чільних діячів нацистської партії Рудольфа Гесса. Прах Гесса при цьому спалили й розвіяли над морем.

Поховані в одній могилі

Адольф Гітлер народився в родині державного чиновника Австро-Угорської імперії Алоїза та Клари Гітлер у квітні 1889 року.

Адольф Гітлер у віці приблизно 1,5 років

Троє дітей, які народилися до Адольфа, померли немовлятами. Це був третій шлюб Алоїза. Клара (в дівоцтві Пьольцл) була його родичкою.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.