У порівнянні з Європою ми тільки починаємо відкривати архіви - історик

На сьогодні Україна перебуває лише на початковому етапі відкриття архівів спецслужб радянського періоду. А подолання наслідків тоталітаризму немислиме без відкриття архівів, які містять інформацію про злочини режиму.

Про це 28 березня на семінарі "Доступ до архівів: законодавство, практика та громадські ініціативи" у Львівському національному університеті ім. І. Франка повідомив голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович.

Цитуючи рекомендації Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, Володимир В’ятрович зазначив, що жодна держава не може бути демократичною, не забезпечивши власним громадянам права на правду про своє минуле. І, очевидно, саме архівні документи є головним інструментом для відтворення цієї правди.

"Подолання наслідків тоталітаризму немислиме без відкриття архівів, які містять інформацію про злочини режиму. Особливо це стосується архівів спецслужб тоталітарних держав, що не лише забезпечували їхню життєдіяльність, а й ретельно збирали інформацію про настрої в суспільстві для можливого придушення противладних проявів", — наголосив В'ятрович.

У своїй доповіді він проаналізував закордонний досвід посткомуністичних країн Східної Європи щодо права та практики доступу у них до архівів комуністичних спецслужб.

Так, за його словами, доля документів спецслужб після падіння режимів у різних регіонах була різною. У державах, де повалення комуністів стало результатом динамічних "оксамитових" революцій 1989-1999 рр., більшість документів колишніх спецслужб вдалося зберегти.

Володимир В’ятрович зазначив, що сьогодні є архіви, які дуже відрізняються за змістом і за обсягом документів. З його слів, за офіційною інформацією, поданою "Європейською мережею державних установ, які займаються документами таємних поліцій", один із найменших архівів такого роду збережено у Словаччині — його обсяг 1,8 км полиць, в Угорщині — 4 км, у Німеччині — 4,6 км, у Болгарії — 20 км, у Чехії — 34 км і найбільший у Польщі — понад 87 км.

"Особливості доступу до цих документів визначені національними законами. Вони відрізняються в різних країнах залежно від історичних умов та правової культури. Але найважливіше, що об’єднує ці країни, — це принцип, за яким матеріали колишніх спецслужб виділені на законодавчому рівні в окрему категорію і визначені як особливо важливі, — підкреслив історик. — Завдяки цьому фігуранти цих паперів та дослідники мають широкі можливості для отримання інформації".

Найбільш ліберальним щодо доступу до архівів колишніх спецслужб, за словами науковця, є законодавство Чехії. У цій країні документами можуть вільно користуватися всі громадяни та іноземці, не відбувається жодної анонімізації осіб. За можливе розголошення особистої чи конфіденційної інформації відповідальність несе особа, яка його здійснила.

Україна ж, за словами Володимира В’ятровича, незважаючи на те, що відсвяткувала 20-річницю незалежності, на сьогодні перебуває лише на початковому етапі відкриття архівів спецслужб радянського періоду. І це питання й досі залишається невирішеним. Тому вона може і повинна скористатися рекомендаціями експертів і, головне, має можливість проаналізувати досвід країн, у яких ці питання було розв’язано.

"Загалом порівняння ситуації у посткомуністичних країнах, які відкрили архіви колишніх спецслужб або досі не зробили цього, є найкращим аргументом на користь важливості цих процесів не лише для істориків, а й для суспільства в цілому, - зазначив історик. - Адже демократизація стала незворотною лише там, де цей процес відбувся повною мірою".

Теми

У широкому шпагаті. Дипломатія "Одноденної держави"

Гітлер спростував заяви, згідно якими він був, начебто, вплутаний в українські справи: "Якщо я б був пов'язаний з українцями та їхніми політичними планами, то у Відні не проголошував б арбітражного рішення, яке зробило Карпатську Україну нежиттєздатною".

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.