Київську станцію метро "Іподром" перейменують на "Одеську"

Комісія з питань найменувань та пам’ятних знаків КМДА підтримала звернення Товариства української мови КНУ ім. Шевченка щодо зміни проектної назви станції метрополітену "Іподром" на назву "Одеська".

Про це повідомив член комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків виконавчого органу Київради (КМДА) Олександр Бригинець.

"Є певна традиція, коли на виїзді з Києва знаходиться станція метро, що своєю назвою символізує певний напрямок – Мінська, Чернігівська, Харківська… Тепер буде ще й Одеська, що до того ж пов’язана з Одеською площею, яка знаходиться поруч", - сказав Бригинець.

"Іподром" — станція Київського метрополітену, що будується, буде розташована на Куренівсько-Червоноармійській лінії між станціями "Виставковий центр" та "Теремки" біля перетину проспекту Академіка Глушкова і вулиці Василя Касіяна поблизу Київського іподрому. Заплановане відкриття — в жовтні 2012 року.

Виходить певна плутанина: станція поруч з Одеською площею називатиметься "Одеська", а станція на самій Одеській площі - "Теремки".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.