У Львові на місці контабору хочуть зробити хостел?

На погодженні виконавчих служб Львівської міськради перебуває проект ухвали про погодження реконструкції табірної кухні колишнього концтабору "Шталаг-328" під хостел.

Про це повідомляє Zaxid.net із посиланням на депутата Львівської міської ради Юрія Кужелюка.

Депутат наголосив, що на території львівського фортечного комплексу "Цитадель" був розташований один з найбільших у Східній Європі концтаборів для військовополонених, в якому з 1941 до 1944 рр. перебувало понад 280 тис. військовополонених різних національностей, з яких близько 150 тис. осіб було знищено.

"Більшість з них до цього часу лежать без належного вшанування у братських могилах, терплячи наругу сучасних нуворишів. Лише минулого року вперше на Цитаделі був проведений молебень-реквієм та встановлено пам’ятний хрест", - сказав депутат.

Він зауважив, що територія Цитаделі з усіма табірними будівлями внесена в Держреєстр нерухомих пам’яток України і підготовлено до внесення в реєстр відповідних пам’яток національного значення.

Проте, з його слів, попри заборону будівництва  і руйнування земельного покриву, "гр. Єфім Поляков намагається при сприянні деяких служб міськради збудувати на місці табірної кухні хостел".

"Такі дії недопустимі і можуть виставити Львів у негативному світлі та послужити підставою для провокацій, адже нікому і ніде не прийде в голову відкрити хостел у бараках Майданека, Освєнціма чи крематорію Заксенхаузена", - сказав він.

Депутат просить міського голову Львова Андрія Садового та прокурора міста Андрія Стасіва зупинити на Цитаделі будь-які спроби будівництва, провести 8 травня вшанування загиблих в концтаборі, а також провести службове розслідування щодо ініціаторів підготовки згаданого проекту ухвали.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.