Церкви на Дніпрових схилах не такі важливі, як вертолітні майданчики

Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі не може отримати дозволи для проведення комунікацій до храму через статус дніпровських схилів як особливо цінних земель.

Цю проблему озвучив представник храму під час круглого столу на тему: "Стан і перспективи збереження пам’яток культурної спадщини, які передані або орендуються релігійними громадами", ініційованого постійною комісією Київради з питань культури та туризму.

«Як будувати вертолітний майданчик, то дозволи для будівництва і відведення землі на території пам’ятки історії та ландшафту місцевого значення видаються легко і просто, а коли до пам’ятки треба провести комунікації, щоб храм міг підтримувати у приміщенні сталу температуру, бюрократична машина відправляє священиків для отримання необхідних дозволів сімома колами пекла", - зазначив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Нинішня Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі збудована у 1809 році, до неї культові споруди існували на цьому місці, починаючи з ХІ століття і з самого початку усі вони носили ім′я Святого Миколая.

На початку 1990-х рр. церква була передана релігійній громаді УГКЦ. Нині це діючий храм, який у 2001 році відвідав Папа Іван Павло ІІ під час свого апостольського візиту в Україну.

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.