Росія обурена маршем легіонерів СС у Латвії

МЗС РФ висловив обурення у зв'язку з тим, що в п'ятницю в Ризі пройшла хода легіонерів СС.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"16 березня в Ризі відбулася хода гітлерівських поплічників з Латиського добровольчого легіону СС та їхній мітинг на кладовищі в Лестене, в яких взяли участь депутати сейму від правлячої коаліції", - йдеться в заяві МЗС Росії.

"Одіозні маніфестації легіонерів, на чиїй совісті численні злочини, пройшли на тлі організованої латвійськими властями масованої пропагандистської кампанії з обілення цих так званих "борців за свободу Латвії", - стверджують російські дипломати.

На думку міністерства, "спроба піддати ревізії правду про звірства нацистів, переглянути рішення Нюрнберзького трибуналу, що засудив членів СС", не може не викликати обурення.

"Вважаємо, що потурання латвійських властей колишнім легіонерам, прагнення переписати історію повинні отримати адекватну реакцію з боку міжнародного співтовариства", - йдеться в заяві МЗС.

Нагадаємо, у 2010 році російська Держдума попросила не порівнювати СРСР і нацистську Німеччину.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.