Шевченківську премію знову отримав історичний роман

Письменник з Одеси Володимир Рутківський отримав національну премію імені Тараса Шевченка за історичну трилогію для дітей "Джури".

Відповідний указ підписав президент Віктор Янукович, повідомляє "УП.Життя".

"Те, що до числа лауреатів після кількадесятирічної перерви потрапив дитячий письменник, – взагалі знакове явище, що не лише свідчить про оздоровлення нашої літератури, а й нагадує всім нам про смиренність", - зазначив Янукович, виступаючи на Шевченківській горі у Каневі Черкаської області.

Нагадаємо, що Рутківський подавав свою кандидатуру на отримання премії минулого року. Тоді переміг Василь Шкляр, теж із історичним романом "Чорний ворон" - про повстанців Черкащини, Кіровоградщини і Київщини, які за сприяння місцевих мешканців чинили опір радянській адміністрації ще кілька років після того, як влада УНР емігрувала з України.

Премію-2012 також отримали композитор Віктор Степурк за псалмодію "Монологи віків" для мішаного хору та солюючих інструментів, мистецтвознавець Тетяна Кара-Васильєва за книгу "Історія української вишивки", художник Анатолій Криволап за цикл живописних творів "Український мотив", поет Петро Мідянка за книгу поезій "Луйтра в небо".

Розмір премії Шевченка у 2012-ому році становить 260 тисяч гривень кожна.

Як відомо, торік Володимир Руткіський отримав премію "Книга року BBC" за дилогію "Сині Води" - пригодницький твір про 1360-ті роки, коли Велике князівство Литовське і Руське витісняло Золоту Орду з території нинішньої України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.