У Київраді лякають, що Андріївський узвіз зсунеться в котлован

В зв’язку з початком реконструкції Андріївського узвозу стан його пішохідної зони різко погіршився, почали руйнуватись фундаменти, в будівлях, в тому числі й у Музеї Булгакова, з’являються тріщини.

Про це повідомляє голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець.

За словами депутата, проблему йому озвучили представники установ культури, творчих спілок, громадських організацій та закладів громадського харчування, розташованих на Андріївському узвозі.

"Бездумні дії з псевдо-реконструкції Андріївського узвозу поставили унікальну історичну та туристичну вулицю під загрозу повного знищення, - наголосив Бригинець. - Танення снігів може призвести до того, що споруди просто сповзуть у котлован глибиною до 3-х метрів, виритий в ширину всієї проїжджої частини вулиці".

Депутат повідомив, що підтверджені фахівцями архівні дані свідчать: більшість будинків на узвозі стоять на стрічкових фундаментах. Відтак, якщо узвіз залишиться розритим, танення снігу та підйом рівня ґрунтових вод може призвести до вимивання ґрунтів, зсувів, просідання і руйнування будівель.

Нагадаємо, будівельні роботи на Андріївському узвозі почали у вересні 2011 року згідно з розпорядженням КМДА № 1669 від 14.09.2011 р. Протягом останніх двох місяців будівельна діяльність фактично припинилися.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.