Призначення головою СБУ кагебіста насторожує - екс-директор архіву СБУ

Українська Служба безпеки не може використовувати досвід та інструментарій КГБ, який був карально-репресивним органом. Проте призначення нового очільника відомства ставить це під сумнів.

Так історик та екс-директор архіву СБУ Володимир В’ятрович прокоментував "Голосу Америки" призначення головою СБУ Ігоря Калініна, який за Радянського Союзу працював у КГБ.

"Я не знаю Ігоря Калініна особисто, - зазначив В'ятрович. - Але якщо говорити не про конкретну людину, а про посадовця, який має безпосередній зв’язок із КГБ СРСР, то я думаю, що сучасна українська Служба безпеки мала би відмовлятися від того, щоб її очолювали люди, виховані спецслужбою СРСР".

На думку історика, КГБ виконував насамперед каральні функції, а отже, мала відповідний досвід та інструментарій.

"Я не знаю, чи означає призначення Калініна те, що СБУ буде повертатися до ганебних практик спецслужби радянського зразка, - сказав колишній директор СБУ. - Сподіваюся, що ні. Але в будь-якому разі для того, щоб продовжити попередню політику на розрив із радянським кагебістським минулим, було би краще, якби новим очільником СБУ стала людина, котра не мала в минулому зв’язків із КГБ".

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.