"Вікіпедія" і Спілка краєзнавців підпишуть меморандум про співпрацю

29 лютого в Інституті історії НАНУ відбудеться засідання президії правління Національної спілки краєзнавців України. На заході буде підписано меморандум про співпрацю між Національною спілкою краєзнавців України та громадською організацією "Вікімедіа Україна".

 

Меморандум передбачає взаємодію дослідників рідного краю і редакторів української Вікіпедії у проектах: "Населені пункти України", "Вікіекспедиції", "Вікі любить пам'ятки" та інших. А також проведення вишколів, залучення науковців, музейних працівників та викладачів до редагування статей української Вікіпедії.

Національна спілка краєзнавців України – створена 1990 в Києві як громадська організація – правонаступниця Українського комітету краєзнавства, що діяв у 1925 – 1933. Нині – це національна всеукраїнська творча спілка, яку з часу її створення і до 2011 очолював академік НАН України Петро Тронько.

Громадська організація "Вікімедіа Україна" є регіональним відділенням фонду "Вікімедіа", який опікується розвитком Вікіпедії та низки інших вікі-проектів. Вікіпедія є волонтерським проектом, тому він потребує підтримки для реалізації ідей, пов’язаних з поширенням вільних знань.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.