Рукопис Шарлотти Бронте продано за 691 тисячу фунтів

Рукописний журнал англійської поетеси і письменниці Шарлотти Бронте, в якому вона вже в 14 років описала сцену, що стала прообразом одного з епізодів роману "Джейн Ейр", проданий на аукціоні Sotheby's у Лондоні за 690,9 тисячі фунтів стерлінгів.

 

Про це повідомляє РІА "Новости" з посиланням на прес-службу аукціону.

691 тисяча фунтів - рекордна ціна для манускрипту будь-кого з сестер-письменниць Бронте. Текст написано в 1830 році у вигляді невеликого журналу, де розказано історії, що відбуваються у вигаданому "Скляному місті". Саме туди помістили своїх літературних героїв юні сестри Бронте: Шарлотта, Емілі та Енн.

 Манускрипт

Сестри вигадали власний світ із уявними британськими колоніями в Африці. Одним з жителів "Скляного міста" був лорд Уеллслі, для якого Бронте написала історію пригод і помсти ворогові. 

В цій сюжетній лінії народився й епізод, який став провісником знаменитої сцени з "Джейн Ейр", коли Берта, божевільна дружина містера Рочестера, підпалює гобелен в кімнаті свого чоловіка.

Попередня оцінка лота складала 200-300 тисяч фунтів.

Покупцем став паризький Музей листів і манускриптів, який виставить у себе журнал для публіки вже в січні 2012 року.

Журнал, хоча і був рукописним, був обгорнутий брунатною шкіряною палітуркою. Розмір сторінки - а всього їх 19 - не перевищує 35 на 61 міліметри. 14-річна Шарлотта написала для журналу кілька історій, поему і навіть добірку вигаданої реклами.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.