Під Одесою хочуть рятувати античне місто, знищене "чорними археологами"

Овідіопольські чиновники нарешті звернули увагу на ситуацію, яка склалася в селі Роксолани на березі Дністровського лиману, де так звані "чорні археологи" варварськи знищують пам'ятку національного значення - античне місто Ніконій.

Про це повідомляє "Думская.net".

Як розповіли в Овідіопольській РДА, зараз вивчається можливість створення комунального підприємства "Ніконій", яке займеться охороною об'єкту і зробить кроки з уключення його в туристичні маршрути.

Правда, коли приймуть рішення і з яких джерел буде фінансуватися діяльність КП, наразі неясно. "Питання перебуває на стадії розгляду", - заявив нам представник адміністрації.

Завідуюча відділом археології Північно-Західного Причорномор'я інституту археології Академії наук України Тетяна Самойлова вважає, що для порятунку Ніконія (якщо там ще є що рятувати - директор Одеського археологічного музею Ігор Бруяко, наприклад, упевнений, що пам'ятка знищена повністю) необхідно якомога швидше зробити декілька кроків.

 Один із коментів щодо копання в Ніконії з форуму сайту Reibert: "Копал, место неплохое но НАДО РАБОТАТЬ. Городище почти не осталося, копать надо очень глубоко. Перспективнее копать на некрополе,от 1.2-1.3м. до 2-4м. + Бывает наведуются мусара, так что рабоать лучше всего ночью и с шухером"

Перший - забезпечити його цілодобовою охороною, причому охоронці повинні бути озброєні: в останні роки шукачі скарбів знахабніли настільки, що нападають на учасників офіційних археологічних експедиції.

Другий крок - провести берегоукріплювальні роботи. Ніконій називають іноді "дністровською Атлантидою" - на початку минулого століття нижня тераса древнього міста, його найбагатші райони, обвалилася в лиман. Зсувні процеси тривають і зараз - з кожним роком у воду йдуть всі нові й нові квадратні метри схилу.

Далі, каже Самойлова, необхідно оформити всю документацію на земельну ділянку, обгородити об'єкт, розкрити законсервовані археологами (тобто засипані землею) ділянки міста, привести їх в порядок, побудувати невеликий музей, в якому будуть виставлятися найцікавіші знахідки.

"Правда, де вони на все це гроші знайдуть, не дуже зрозуміло", - зізнається вона.

Ніконій - пам'ятка археології національного значення, унікальне давньогрецьке місто-держава, заснована в VI столітті до нашої ери колоністами чи то з Істрії (місто в сучасній Румунії), чи то з малоазійського Мілету.

У III-II ст. до н.е. місто зруйнував соратник Олександра Македонського Зопіріон. На початку нашої ери Ніконій відновили в якості опорного пункту на кордоні Великого Степу, але через два століття під ударами готів він припинив своє існування остаточно.

Більше про незаконні археологічні роботи читайте на "Історичній Правді"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.