У Херсоні легалізували пам'ятну дошку на честь українського руху

Сьогодні на засіданні виконавчого комітету Херсонської міської ради було ухвалено рішення про встановлення меморіальної дошки товариству "Українська Хата" (вул. Суворова, 34).

Про це повідомляє "Український Херсон".

Нагадаємо, що дошка була урочисто відкрита 22 січня 2012 року.  Новий пам’ятний знак присвячений першому у Херсоні українському суспільно-політичному товариству “Українська Хата”.

Однак уже наступного дня дошку викрали. За словами журналістів, згодом з'ясувалось, що меморіальну таблицю зняла директор "Укрсиббинка" (відділення №232 винаймає приміщення у будинку, де встановлена дошка) Олена Лукомська, мотивуючи свій вчинок тим, що дошка "пропагує фашизм".

"Укрсиббанк" та його працівники відмовилися принести вибачення за свої дії, стверджує видання.

Невдовзі дошку буде повернуто на її законне місце. 

Товариство “Українська Хата” виникло в Херсоні у 1917 році та мало на меті розвиток української культури. Навіть тогочасний міський голова Євген Яковенко вступив до лав товариства.

Члени організації провели першу в історії міста політичну маніфестацію під жовто-блакитними прапорами; заснували власні кооперативи, налагодили випуск української газети, відкрили українські шкільні класи, дитячі садочки, книгарні та курси з української мови та історії. 

Фашизм - політична доктрина крайнього, радикального шовінізму, яка набула поширення у Європі у 1930-х роках. 

"Укрсиббанк" - дочірня структура французької фінансової групи BNP Paribas.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.