На дні Атлантики знайшли корабель із радянською платиною

Американський мисливець за скарбами Грег Брукс знайшов на дні Атлантичного океану затонулий британський корабель "Порт Ніколсон", який мав на борту вантаж платини вартістю у приблизно 3 млрд доларів.

Про це повідомляє "УП.Життя" з посиланням на ТСН.

За словами Брукса, остов британського торгового корабля "Порт-Ніколсон" (SS Port Nicholson) лежить на дні у 80 кілометрах від узбережжя США. У 1942 році це судно торпедувала німецька субмарина.

У реєстрі Мінфіну США Брукс знайшов відомості про те, що разом з "Порт-Ніколсоном" затонув великий вантаж платини, злитки якої були передані США Радянським Союзом як плату за військові постачання.

Брукс стверджує, що виявив судно ще чотири роки тому, однак тримав свою знахідку в таємниці до того часу, поки не оформив дозвіл на підйом. Операцію з підняття скарбів на поверхню Брукс сподівається розпочати до кінця лютого.

Однак питання про те, кому має належати затонулий вантаж, поки не вирішене. Експерти в галузі морського права кажуть, що претензії на власність можуть пред'явити США, Великобританія і Росія.

Однак багато фахівців сумніваються в тому, що на борту може бути платина. Зокрема, представники уряду Великобританії заявили, що, за їхніми даними, "Порт-Ніколсон" перевозив техніку і військове майно.

Нагадаємо, що наприкінці січня британські водолази знайшли на дні Середземного моря корабель, на борту якого були особисті речі адмірала Гораціо Нельсона.

У квітні 2012-го виповнюється 100 років від катастрофи "Титаніка".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.