Розпочав роботу ще один історичний портал

1 січня 2012 року розпочав роботу новий інтернет-проект, присвячений історії - Historians.in.ua. Його редакція позиціонує сайт як майданчик для академічного спілкування вчених і всіх, хто цікавиться історією і відчуває потребу "раціональної критичної рефлексії".

Про це повідомляється на сайті Historians.

"Ми починаємо цей проект із усвідомленням нагальності потреби у раціональній критичній рефлексії, простір якої в Україні неухильно зменшується на користь різного роду галасливої та звабливо примітивної пропаганди, самозаспокоєння і самозакоханості, щоразу відвертішої агресії (якщо не фізичної, то вербальної – чого варті самі лише коментарі на більшості інтернет-сайтів) і щоразу всеохопнішої апатії", - повідомляє редколегія сайту.

Портал визнає, що не має готових і простих відповідей на всі виклики, що стоять перед Україною і Європою, але хоче запропонувати способи їхнього пошуку.

Обіцяють, що "Historians" регулярно поповнюватиметься щонайменше двічі на тиждень.

"Наш сайт задуманий як простір комунікації: між регіональними осередками в Україні, між фахівцями з різних країн, між різними поколіннями інтелектуалів та між різними дисциплінами, - повідомляє редколегія. - Для нас важить передусім зміст. Тому форма і структура сайту підкреслена проста, аскетична і невибаглива".

На сайті регулярно розміщуватимуться авторські колонки молодих гуманітаріїв - щоб створити "трибуну і простір спілкування для інтелектуалів нового покоління". Молодих авторів запрошують надсилати пропозиції та тексти на адресу редакції: historiansinua@gmail.com .

Також на сайті є розділі "Архів", анотації нових книжок і оголошення про новини академічного та навколоакадемічного життя. В "Архіві" обіцяють розміщувати повнотекстові версії рідкісних публікацій. Зокрема, там уже розміщено часописи "Україна Модерна" (за 2007–2010 роки) та повний архів видання "Україна в минулому", яке виходило у Львові в 1992–1996 роках.

У цій рубриці будуть й інші періодики (зокрема, видання "Mediaevalia Ucrainica", яке виходило у 1992–1998 роках за редакцією Наталі Яковенко).

Серед інших рубрик: "Інтерв’ю", "Історія і пам’ять. Важкі питання", "Інституції історичної науки", "Дослідження" та "Дискусії". Підкреслюється, що наведений перелік рубрик не остаточний.

Творці сайту - колишні редактори "України Модерної", історики Андрій Портнов (у 2005 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Науково-освітня діяльність української еміграції у міжвоєнній Польщі" в Інституті українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України) та Володимир Маслійчук (у 2001 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Козацька старшина слобідських полків другої половини XVII – першої третини XVIII ст." в Харківському національному університеті ім. Каразіна).

Нагадаємо, що у серпні 2011 року сайт, присвячений історії України, відкрила газета "День".

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.