У Рівному хочуть пам'ятник художнику УПА

Рівненська міськрада вирішила викупити у Рівненського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом пам’ятник художнику, члену Організації українських націоналістів і Української головної визвольної Ради Нілу Хасевичу.

 

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на рішення сесії депутатів Рівненської міської ради.

Напередодні сесії обласна організація Української народної партії звернулася до міського голови Рівного Володимира Хомка з пропозицією викупити пам’ятник у МАУП, відреставрувати і встановити на вулиці імені Хасевича або поруч із нею у сквері біля залізничного вокзалу.

Проблема з монументом виникла у зв’язку з майновими питаннями, пов’язаними з припиненням із 25 листопада 2011 року існування Рівненського інституту МАУП і передачі його майна новому власнику.

Депутати Рівнеради вирішили передбачити кошти на викуп пам’ятника та створили комісію, яка визначить місце його встановлення.

Про життя і смерть Ніла Хасевича читайте на "Історичній Правді".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.