"Регіонали" хочуть віддати українські Лаври УПЦ МП

Києво-Печерську Лавру, Почаївську Лавру та Святобогоявленський монастир (у Кременці на Тернопільщині) депутати від Партії регіонів хочуть передати у власність Української православної церкви Московського патріархату.

Відповідний законопроект вже зареєстрували у Верховній Раді, повідомляє "УП.Київ" із посиланням на ICTV.

Депутати пропонують вилучити ці об’єкти зі списку тих, які не можна приватизувати і передати їх священикам. Мовляв, церковники і так проводять служби і живуть у святинях, а політики на приналежності лише спекулюють.

"Це рішення має на меті поставити крапку на спробах тих чи інших політиків політизувати цю тему. Стосовно того чи відібрати той чи інший об’єкт, чи не відібрати. Фактично ми хочемо закріпити де-юре те, що є вже де-факто", - сказав регіонал Василь Горбаль.

Законопроект пропонує віддати у власність священиків цілі комплекси історичних споруд.

Лише на території Києво-Печерської Лаври таких будівель на 6 сторінок. Нині у них музеї, лікарні і навчальні заклади.

Щойно будівлі передадуть церкві, усі ці заклади опиняться на вулиці, переконаний бютівець Володимир Яворівський. До всього контроль за історичними пам'ятками з боку держави стане неможливим.

"Унікальні пам’ятки заберуть з державної власності. Пам’ятки, які перебувають під протекторатом ЮНЕСКО, можуть бути передані сьогодні релігійній конфесії – Московському патріархату. Після цього держава втратить будь-який контроль", - сказав він.

Настоятель Києво-Печерської лаври архієпископ Павло такою ініціативою регіоналів задоволений. Мовляв, віддати те, що належить церкві, можновладців просили вже дуже давно.

"Раніше говорили, що потрібно повернути Лавру церкві. І якщо хтось хоче орендувати приміщення, будь ласка, орендуйте, якщо це потрібно, в церкви", - сказав він.

У Міністерстві культурі кажуть, що роздержавити об’єкти культурної спадщини та археологічні пам’ятки досі не дозволяв закон, однак депутати якраз його і хочуть змінити.

"Якщо таке рішення приймуть, то міністерство може лише заручитися обіцянкою нових власників, що з історичним майном поводитимуться обережно", - сказав заступник директора департаменту культурної спадщини Мінкульту Віктор Вечерський.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.