Українській "Вікіпедії" - 8 років

30 січня 2012 року виповнюється 8 років з того часу, як була створена перша стаття в україномовному розділі "Вікіпедії".

Про це повідомляє прес-служба "Вікімедія Україна".

30 січня 2004 року була створена перша змістовна стаття в українській Вікіпедії – "Атом". Цю статтю започаткував незареєстрований користувач із Японії.

Пізніше, 4 квітня 2004 року було офіційно активовано український мовний розділ Вікіпедії. На той час у ньому було вже 1000 статей. До кінця того року кількість статей в українській Вікіпедії перевищила 10 тисяч.

За 4 роки було написано стотисячну статтю. У квітні 2010 року – двухсоттисячну, а у липні минулого року – трьохсоттисячну статтю.

Наразі українська Вікіпедія є найбільшою енциклопедією українською мовою, яка коли-небудь існувала. В ній нараховуються більше 360 тисяч статей. Приміром, у найбільшій паперовій енциклопедії українською мовою – в Українській Радянській енциклопедії було лише близько 50 тисяч статей.

Українська Вікіпедія наразі займає 14-те місце за кількістю статей серед 282-х мовних розділів Вікіпедії. За темпами зростання популярності вона є другою Вікіпедією у світі після китайської.  

Вікіпедія – багатомовна он-лайн енциклопедія, яка була створена 15 січня 2001 року Джиммі Вейлзом. Основний принцип Вікіпедії полягає у тому, що кожна людина може її редагувати. При цьому редактори Вікіпедії працюють на волонтерських засадах.

Наразі вона є найбільшою он-лайн енциклопедією у світі: створено більше 20 млн статей 282 мовами світу,.

Нагадаємо, 15 січня Вікіпедії виповнилося 11 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.