Сьогодні - 120 років із дня народження Толкіна (ФОТО)

У всьому світі шанувальники творчості Джона Толкіна святкуватимуть його день народження. Письменникові сьогодні виповнилося б 120 років.

Про це нагадує УНІАН.

Основна частина заходів на честь творця епосу про вигаданий світ Середзем'я пройде у Великобританії, де Толкін творив більшу частину свого життя.

У блогах і соціальних мережах можна знайти не одну групу, присвячену вечіркам і творчим зустрічам. Жодних обмежень на них немає, єдина умова – людина повинна щиро любити Толкіна. Втім, точних цитат від вас ніхто вимагати не буде, й катувати на тему хронології у "Володарі Перснів", "Гобіті" чи "Сильмарілліоні" теж.

Толкін - солдат Її Величності (1916 рік)

Торжество може влаштувати сьогодні хто завгодно і де завгодно, повідомляється на сайті Головного Товариства Толкіністів. Святкова кампанія проходить під гаслом "Піднімемо тост за Толкіна".

Такі вечори проходять у Британії щороку. Але на цей раз у зв'язку з ювілеєм вони вочевидь будуть масштабнішими.

Толкін - автор "Володаря Перснів"

Джон Роналд Руел Толкін (1892-1973) - один із засновників жанру фентезі, професор-медієвіст, католик. Протягом життя уклав історичну хроніку-епос, присвячену вигаданому світові Середзем'я - від його створення до початків занепаду.

Ключовий твір про конфлікт між силами Добра і Зла у Середзем'ї - "Володар Перснів" - вийшов друком у 1954-55, здобувши першу величезну популярність у США в часи руху хіпі. Один із чільних мотивів трилогії - роль "маленької людини" в історії і природа влади.

 Перший український переклад Толкіна. Видавництво "Веселка", 1985 рік

Сам Толкін категорично заперечував намагання провести паралелі між його творами і реальними історичними подіями чи персонажами, вважаючи свій сюжет більш універсальним. Натомість він визнав християнський підтекст трилогії про Війну Кільця.

Він не любив Сталіна, але казав, що його Темний Володар не має жодного стосунку до страшних злочинів радянської влади. А написаний у розпал Другої Світової "Володар Перснів" не розповідає про протистояння між союзниками і нацистами.

Перша сторінка "Гобіта" 1985 року. Фото: chytanka.com.ua

"Гобіт", який став свого роду прологом до історії Війни Персня, вперше вийшов друком у 1936 році. Німецьке видавництво, яке хотіло перекласти твір, запитало автора, чи має він арійське походження, що викликало обурення Толкіна, який у відповідь зазначив, що слово "арійський" є суто лінґвістичним терміном, "а якщо ж ви маєте на увазі, чи я не єврей, то я шкодую, що в мене немає предків з цього народу".

Цього року відзначалося 75-річчя книги.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.