У Севастополі відкриється Дім Ленінграда

У Севастополі розпочато роботу з відкриття Дому Ленінграда, заявив на урочистому відкритті фотовиставки "Ми з блокади" перший заступник голови Севастопольської міськдержадміністрації Сергій Савенков.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"У нас у місті існує Будинок Москви. Цього року хочемо відкрити ще й Будинок Ленінграда, щоб зв'язки між нашими містами тільки зміцнювалися, - сказав Савенков.- Сьогодні блокадникам у першу чергу потрібна увага, пам'ять і турбота".

Виставка "Ми з блокади" присвячена 68-ій річниці повного зняття блокади Ленінграда.

Замголови зазначив, що нині в Севастополі проживає близько трохи більше трьохсот блокадників.

З 2000 року український Севастополь і російський Санкт-Петербург (колишній Ленінград) є ​​містами-побратимами.

Читайте на "Історичній Правді" про блокаду нацистами Ленінграда

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.