Пожежа в унікальному соборі на Одещині відновилася. Агафенгел молиться

Пожежа у Спасо-Преображенському соборі в Болграді Одеської області розгорається з новою силою і станом на 14:00 її площа склала близько 400 квадратних метрів.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на центр громадських зв'язків Головного управління МНС України в Одеській області.

У відомстві додали, що для координації роботи рятувальників на місце події виїхав начальник ГУ МНС України в Одеській області Володимир Боделан.

У прес-службі Одеської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату) повідомили, що вогонь продовжив своє поширення дахом собору. Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел благословив пожежників на боротьбу з вогняною стихією і молить Бога про те, щоб вогонь завдав якомога менше шкоди храму.

Падіння бані собору

Нагадаємо, сьогодні близько 7 ранку загорівся Спасо-Преображенський собор, пам'ятка архітектури XIX-го сторіччя, розташований поруч Болграда. Близько 9 ранку впала баня храму, в якій знаходився осередок загоряння.

Станом на 11:00 у четвер пожежа була локалізована, але все ж ще не згашена остаточно.

З вогнем борються 9 пожежних підрозділів з Болграда, Ізмаїла і Рені. Крім того, залучені військовослужбовці дислокованої в Болграді 12-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України, які, за даними Міноборони, змогли врятувати з собору основні матеріальні і культурні цінності.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.