ЮНЕСКО виключила віденські бали зі списку Світової спадщини

Австрійська філія ЮНЕСКО виключила традиційні віденські бали зі списку нематеріальної культурної спадщини країни.

Про це повідомляє УНІАН.

Причиною такого рішення стала участь в одному з 17 традиційних віденських балів представників неонацистських організацій. Зазначається, що ультраправі з Німеччини і Австрії регулярно збираються на щорічному Балу корпорації віденських студентів (Wiener Korporationsring Ball).

За словами представників ЮНЕСКО, подібні факти не допускають перебування віденських балів у списку культурної спадщини організації, оскільки це суперечить її фундаментальним цінностям, які засновані на толерантності та повазі до чужих культур.

Віденські бали були включені до списку нематеріальної культурної спадщини Австрії в 2010 році. Для того, щоб вважатися справжнім віденським балом, захід має задовольняти низці вимог, зокрема, мають дотримуватись суворо обумовлені протоколи проведення балу.

Бал корпорації віденських студентів цього сезону відбудеться 27 січня. Під час його проведення у Відні очікуються демонстрації супротивників ультраправих рухів.

В листопаді 2010 року до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО потрапила французька кулінарія.

У список Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Наразі Україна не представлена у списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. У Світовій спадщині країна представлена шістьма матеріальними об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.