У 1945-му в Берліні загинув саме Гітлер, а не його двійник - ФСБ

Сумнівів у смерті Адольфа Гітлера в 1945 році немає, а версії про його втечу з Німеччини не мають під собою жодних підстав.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на начальника Управління реєстрації і архівних фондів Федеральної служби безпеки Росії Василь Христофоров.

"Вихід у світ книги" Сірий вовк: втеча Адольфа Гітлера "- ще одна спроба дешевої сенсації. І не більше того", - зазначив Христофоров, коментуючи зміст згаданої книги та коментар британського історика Джерарда Вільямса, який висунув версію про те, що Гітлер і його дружина Єва Браун зуміли покинути Берлін, а знайдені були тіла їхніх двійників.

"Жодних сумнівів у смерті Гітлера немає, - повідомив Христофоров. - З 1954 року і до теперішнього часу документальні та речові докази смерті Гітлера зберігаються в особливому порядку в спеціальному приміщенні Центрального архіву КДБ СРСР (нині ЦА ФСБ Росії). Серед них протоколи допитів осіб з найближчого оточення Гітлера, фотографії місць виявлення трупів та акти їх судово-медичної експертизи; фрагменти щелеп Гітлера, його особисті речі тощо".

У 1996 році ці матеріали були розсекречені і стали доступні широкій громадськості. Вони неодноразово надавалися вітчизняним і зарубіжним телекомпаніям для підготовки інформаційних сюжетів і фільмів, які розкривають обставини смерті фюрера і його наближених.

У 2002 році останки Гітлера досліджувалися німецьким судово-медичним експертом М. Бенеке, який зробив однозначний висновок: фрагменти щелепи, що зберігаються в архіві, дійсно належать Гітлеру.

Автор книги "Сірий вовк: втеча Адольфа Гітлера" Джерард Вільямс висунув версію про те, що Гітлер і його дружина Єва Браун зуміли покинути Берлін, а знайдені були тіла їх двійників.

За його версією, за три дні до офіційного самогубства Гітлер погодився, щоб його місце зайняв двійник. Роль Єви Браун зіграла маловідома актриса.

Подружжя нібито спочатку переправили в данське місто Тондер, звідти - на німецьку базу ВПС в Тревемунде, а потім на літаку Ju-252 в Реус (Іспанія), на південь від Барселони. Там генерал Франко надав фюреру літак з іспанськими розпізнавальними знаками. Ватажка нацистів доставили на Канари, в Фуертувентуру, і на наступний день він разом з Є. Браун піднявся на борт підводного човна.

Вільямс вважає, що спецслужби США таємно вивезли Гітлера і Єву Браун в надії мати більше доступу до німецьких секретів. Крім того, за збереження життя гітлерівських бонз американці отримували нібито фантастичні гроші.

За словами Вільямса, він читав донесення агентів ФБР з різних країн і інші підтвердження того, що Гітлер втік з Берліна і почав нове життя в Південній Америці. "30 з гаком років директор ФБР Едгар Гувер і його підлеглі вели досьє на ватажка нацистів", - стверджує історик.

Фюрер разом із Євою Браун нібито прибули у аргентинське курортне містечко Мар Дель Плата. У передгір'ях Анд він прожив до 1962 року. Браун нібито покинула Гітлера в 1953 році і перебралася в місто Неукуен на заході Аргентини.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.