У 1945-му в Берліні загинув саме Гітлер, а не його двійник - ФСБ

Сумнівів у смерті Адольфа Гітлера в 1945 році немає, а версії про його втечу з Німеччини не мають під собою жодних підстав.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на начальника Управління реєстрації і архівних фондів Федеральної служби безпеки Росії Василь Христофоров.

"Вихід у світ книги" Сірий вовк: втеча Адольфа Гітлера "- ще одна спроба дешевої сенсації. І не більше того", - зазначив Христофоров, коментуючи зміст згаданої книги та коментар британського історика Джерарда Вільямса, який висунув версію про те, що Гітлер і його дружина Єва Браун зуміли покинути Берлін, а знайдені були тіла їхніх двійників.

"Жодних сумнівів у смерті Гітлера немає, - повідомив Христофоров. - З 1954 року і до теперішнього часу документальні та речові докази смерті Гітлера зберігаються в особливому порядку в спеціальному приміщенні Центрального архіву КДБ СРСР (нині ЦА ФСБ Росії). Серед них протоколи допитів осіб з найближчого оточення Гітлера, фотографії місць виявлення трупів та акти їх судово-медичної експертизи; фрагменти щелеп Гітлера, його особисті речі тощо".

У 1996 році ці матеріали були розсекречені і стали доступні широкій громадськості. Вони неодноразово надавалися вітчизняним і зарубіжним телекомпаніям для підготовки інформаційних сюжетів і фільмів, які розкривають обставини смерті фюрера і його наближених.

У 2002 році останки Гітлера досліджувалися німецьким судово-медичним експертом М. Бенеке, який зробив однозначний висновок: фрагменти щелепи, що зберігаються в архіві, дійсно належать Гітлеру.

Автор книги "Сірий вовк: втеча Адольфа Гітлера" Джерард Вільямс висунув версію про те, що Гітлер і його дружина Єва Браун зуміли покинути Берлін, а знайдені були тіла їх двійників.

За його версією, за три дні до офіційного самогубства Гітлер погодився, щоб його місце зайняв двійник. Роль Єви Браун зіграла маловідома актриса.

Подружжя нібито спочатку переправили в данське місто Тондер, звідти - на німецьку базу ВПС в Тревемунде, а потім на літаку Ju-252 в Реус (Іспанія), на південь від Барселони. Там генерал Франко надав фюреру літак з іспанськими розпізнавальними знаками. Ватажка нацистів доставили на Канари, в Фуертувентуру, і на наступний день він разом з Є. Браун піднявся на борт підводного човна.

Вільямс вважає, що спецслужби США таємно вивезли Гітлера і Єву Браун в надії мати більше доступу до німецьких секретів. Крім того, за збереження життя гітлерівських бонз американці отримували нібито фантастичні гроші.

За словами Вільямса, він читав донесення агентів ФБР з різних країн і інші підтвердження того, що Гітлер втік з Берліна і почав нове життя в Південній Америці. "30 з гаком років директор ФБР Едгар Гувер і його підлеглі вели досьє на ватажка нацистів", - стверджує історик.

Фюрер разом із Євою Браун нібито прибули у аргентинське курортне містечко Мар Дель Плата. У передгір'ях Анд він прожив до 1962 року. Браун нібито покинула Гітлера в 1953 році і перебралася в місто Неукуен на заході Аргентини.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.